НПН Незалежний Портал Новин 
Завтра, 3 березня, у селі Павлокома у Польщі, відбудуться скорботні заходи із вшанування пам’яті 366 українців, закатованих підрозділом польської Армії Крайової.
Заплановано, що участь у заходах із нагоди 73-ої річниці трагедії візьмуть понад півтори тисячі українців зі Львівщини, Тернопільщини та Івано-Франківщини на чолі з міністром закордонних справ Павлом Клімкіним, який вже сьогодні прибув до Львова.
Нещодавно подібний захід проводила польська делегація у Гуті Пеняцькій. Правоохоронці не допустили жодних провокацій. Однак сьогодні існує чимала ймовірність, що скорботні заходи у Павлокомі можуть опинитися на межі зриву, зокрема тому, що раніше екс-міністр зовнішніх справ Вітольд Ващиковський заявляв про існування чорного списку українців, чий в’їзд на територію Польщі є небажаним. Сам список не оприлюднювали і на сьогодні відомо тільки про двох осіб, кому в’їзд до РП заборонено. Це голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович та секретар Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій Святослав Шеремета.
Поза тим у Польщі протягом 2014-2017 років відбулися 15 актів вандалізму на українських місцях пам’яті, зокрема на могилах. Незважаючи на всі домовленості між двома сторонами, винуватці не були встановлені, а відтак і покарані. А знищення пам’ятника в Грушовичах відбулося на передодні 70-их роковин акції «Вісла». На жаль, схожих прикладів чимало.
Історик, директор Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» Руслан Забілий переконаний, що завтрашні скорботні заходи у Павлокомі – це тест для польської влади на європейськість.
«Здатність забезпечити спокій і можливість вшанування пам’яті загиблих українців – це відповідальність і обличчя польської держави чи вона здатна забезпечити безпеку делегації так, як це було зроблено українцями у Гуті Пеняцькій. Без будь-яких ексцесів, провокацій і ще чогось подібного.
Я не можу прогнозувати, як будуть розгортатися події, але якщо польська влада себе позиціонує як влада європейської країни, то це для неї насамперед іміджеві речі щодо забезпечення безпеки людей. Подивимося наскільки польська влада є європейською у цій країні як вона себе позиціонує», – сказав Руслан Забілий.
Натомість головний редактор українського порталу у Польщі «Prostir.pl» Ігор Ісаєввважає, що сьогодні Польща відсторонилася від багаторічних напрацювань у налагодженні стосунків між двома країнами.
«Сподіваюся, що польська влада і відповідні служби будуть мати трохи розуму і забезпечать захист української делегації так, як це було зроблено влітку під час церковної процесії українців у Перемишлі 2017 року після того, як 2016 року на неї напали націоналісти. Було видно добре забезпечення і усвідомлення польською владою, що не можна дозволити націоналістам напасти на учасників процесії. Натомість якщо говорити про Павлокому і пам’ять, то, на жаль, маю таке передчуття, що там не буде представників польської держави і українська делегація буде сама. І це у принципі є порушення цієї формули, у виробленні якої брав активну участь президент Лех Качинський, якого сьогодні дуже шанує партія «Право і справедливість». За цією формулою діяли, коли відкривали пам’ятний знак у Павлокомі президенти Віктор Ющенко та Лех Качинський. Тобто йшлося про те, що робимо такі речі спільно. Натомість зараз ця формула, на жаль, поставлена під дуже великий знак запитання і я вже неодноразово спостерігав за українськими подіями у Польщі, пов’язаними із вшануванням жертв конфлікту між поляками і українцями часів Другої світової війни, і тут просто не було польської сторони. Були поляки, і я скидаю капелюха перед польським суспільством, що представники польського громадянського суспільства на такі заходи приходять і дуже перепрошують за свою владу, яка ігнорує подібні урочистості і будує свій історичний процес в іншому контексті, ніж було досі».
Водночас Ігор Ісаєв переконаний, якщо дійде до того, що когось з української делегації відмовляться пропускати через кордон польські митники, це завдасть іміджевої шкоди саме Польщі.
«Мені невідомий склад делегації. Відомо тільки, що пан міністр Павло Клімкін є у Львові. Але коли до Польщі не впустили Святослава Шеремету, який є головою урядової комісії, – було доволі тривожним сигналом. Якщо не пустять ще когось з українського МЗС, то це буде перетин чергової межі. Але чого не забереш у нинішньої польської влади, що вона свідомо чи не свідомо полюбила перетинати ці межі. Якщо таке станеться, то це спричинить великий скандал», – сказав Ігор Ісаєв.
На його думку, питання вшанування загиблих є дуже болісним особливо для тих, чиї родичі полягли у Павлокомі, однак у випадку якихось провокацій з польської сторони Україна іміджево може виграти у цій ситуації
«Зараз проти Польщі у цілому світі через закон про Інститут національної пам’яті зібралися дуже чорні хмари і будь-яка ось така чергова не дуже продумана дія з боку Польщі викличе чергову хвилю обурення. Про Польщу будуть з осудом говорити не тільки в Україні, а й в усьому світі, бо Польщі за останні тижні зробила все для того, щоб саме так сталося. Якщо завтра щось подібне відбудеться, то це буде дуже немудра дія з боку польської влади», – резюмував Ігор Ісаєв.
Додамо, що ситуація може загостритися і через статтю міністра Павла Клімкіна у виданні «Збруч» «Україна і Польща. Випробовування історією», де урядовець наголосив, що засуджує всі злочини, вчинені в ході українсько-польських конфліктів протягом Другої світової війни та після неї – і ті, що спрямовані проти українців, і ті, що проти поляків. Але сьогодні польська сторона намагається поставити знак рівності між національно-визвольною боротьбою українців і злочинами проти цивільного польського населення.
«Якщо ж деякі польські політики й далі наполягатимуть на забороні в Україні Степана Бандери й УПА, то за принципом «почни з себе» вони б передусім мали заборонити Юзефа Пілсудського з його жорстокою «пацифікацією» українців Галичини, а також Армію Крайову, чиї загони здійснювали криваві каральні акції проти українських сіл», – зауважив глава МЗС.
Історична довідка
Українське село Павлокома розташоване у долині Сяну, за 40 кілометрів на захід від Перемишля (нині це Динівський повіт Підкарпатського воєводства Республіки Польща). Вперше село Павлокома згадується у документах 1441 року як маєтність перемишльського каштеляна Миколая Кміти. Архівні документи свідчать, що вже 1595 року там існувала парафія східного обряду. Напередодні Другої світової війни с. Павлокома налічувала 1370 мешканців, у тому числі 1190 українців, 170 поляків (із них 100 колоністів) і десятьох євреїв.
2-3 березня 1945 року відділ польської Армії крайової під керівництвом поручника Юзефа Біса (псевдо – Вацлав) разом з групами навколишніх польських сіл напали на село Павлокому. Підрозділи польської Армії крайової розстріляли 366 українців разом із парохом о. Володимиром Лемцьом. Не вбивали хлопчиків до 5 років і дівчат до 7 років. Врятувались лише 36 українців.
Людей зганяли до місцевої церкви (від неї тепер залишилася лише дзвіниця), яка послужила збірним пунктом призначених на знищення. Із церкви чоловіків, жінок і дітей виводили до трьох викопаних ям і там розстрілювали. Загинув і місцевий парох о. Володимир Лемцьо, а храм знищили. Три великі ями, наповнені тілами вбитих, стали їхніми спільними могилами. Місцеві римо-католики 1965 р. зруйнували павлокомську церкву до останньої цеглини.
За злочин у с. Павлокомі польського поручника Юзефа Бісса, якого вважають одним з організаторів нападу, комуністична польська влада засудила до 3 років ув’язнення.
Починаючи з 1995 року, щорічно у травні на павлокомському цвинтарі відбуваються релігійні панахиди і громадянські віча за участю українців Перемищини, делегацій товариства «Надсяння» зі Львова, колишніх павлокомців, їхніх дітей та онуків.
Проблема щодо спорудження пам’ятника на місці поховання 366 українців, трагічно загиблих 3 березня 1945 року в селі Павлокома чекала свого вирішення досить довгий час. Польська сторона, в особі Ради охорони пам’яті боротьби та мучеництва Республіка Польща та місцевої влади Підкарпатського воєводства всіляко затягувала вирішення даного питання.
13 травня 2006 року у присутності президентів України Віктора Ющенка і Польщі Леха Качинського відбулося урочисте відкриття на греко-католицькому цвинтарі в центрі Павлокоми меморіалу 366 українцям, колишнім мешканцям цього українського села.
За початковим задумом пам’ятний знак загиблим українцям мав бути у вигляді жіночої фігури з дитиною на руках, але поляки з такою трактовкою не погодилися. В кінцевому результаті поставлено кам’яний хрест, на якому викарбувано напис: «Вічная пам’ять 366 жертвам, трагічно загиблим 1–3 березня 1945 року в селі Павлокома».
Тобто на пам’ятнику не вказано: ні хто саме загинув, ні від чиїх рук, ні що причиною «трагічної загибелі» було вбивство, ні навіть те, що замордовані були мешканцями Павлокоми.
Автор: Оксана ДУДАР