Великдень в умовах карантину: як святкують українці за кордоном

Цього року християни святкують Воскресіння Христове особливо – в умовах карантинних заходів у зв’язкуз пандемією COVID-19. Про те, як відзначають Великдень українці за кордоном, дізнавалися кореспонденти Суспільного.

Світлана Сіщук – журналістка з Прикарпаття. Зараз живе в Сполучених Штатах Америки. З приводу карантинних заходів розповідає: “Штат Нью-Йорк і, зокрема, місто Нью-Йорк стали, як назвав заходи щодо пандемії COVID-19 наш губернатор, в режим “на паузу”. З 22-го березня в штаті Нью-Йорк закриті всі підприємства, які не забезпечують життєдіяльність міста чи штату. Працюють тільки медичні працівники, пожежна служба, поліція, ветеринарні клініки, тощо – ті, від кого залежить життєдіяльність громад. Всі інші підприємства переведені або в режим дистанційної роботи, або закриті. Школи не працюють із 16-го березня, з 23-го – на дистанційному навчанні. Не працюють дитячі садочки, перукарні. Госпіталі і поліклініки приймають лише хворих, в яких невідкладні стани, всі планові процедури й операції поки що відкладені”.

За словами Світлани Сіщук, є певні обмеження громадян. Можна пересуватися містом, гуляти, бігати, кататися на велосипеді, на самокаті, гуляти з дітьми, вигулювати собак. Єдина вимога – дотримання соціальної дистанції (близько двох метрів) і без будь-яких скупчень.

“Маски носити не обов’язково. Рекомендація така: одягати маску в громадському місці – в магазинах, аптеках, тощо. Крім того, загальна рекомендація керівництва США, Центру захворювань та епідемій і, зокрема, нашого керівника міста і штату, – прикривати обличчя (рот і ніс). Не обов’язково маскою. Можна використовувати шарфи, бандани, саморобні багаторазові маски. Це пов’язано з тим, що є певний дефіцит медичних масок. Для того, щоб зберегти цю кількість для тих, кому вони найнеобхідніші, просять користуватися населення переліченими підручними засобами”, – каже журналістка. В штаті працює громадський транспорт: автобуси, метро. Правда, вони ходять з більшим інтервалом, їх менше.

На Великдень сім’я Світлани зазвичай збирала великодній кошик, потім разом їхали до церкви його святити. Найчастіше відвідували церкву Святого Юрія в Манхеттені. Вишиті сорочки, плетений кошик, накритий вишитим великоднім рушником, та все, що має бути у кошику — це обов’язкові атрибути свята, згадує Світлана.

В умовах карантину будуть відзначати інакше: “Цього року святкувати будемо вдома, як і всі інші. Купимо паску, бо сама я не печу. Добре, що ресторани працюють в режимі “на виніс”, тому буде можливість придбати. В грузинському ресторанчику в нашому районі печуть дуже смачні паски. Зробимо крашанки, купимо хрін та все інше, що має бути на святковому столі. Святкуватимемо, як і інші, –дистанційно. У нас є рекомендація глави УГКЦ в Сполучених Штатах Бориса Гудзяка. Всі богослужіння проводяться онлайн. Церкви відкриті, але богослужіння без участі вірян. Ми послухаємо онлайн Службу Божу, помолимося і будемо снідати”.

Щодо звернення Бориса Гудзяка до вірян, то у ньому зазначено: “Ми просимо вас святкувати величні тайни нашого спасіння в Христовій смерті та воскресінні удома… Ми заохочуємо вас якнайповніше брати участь у богослуженнях Страсного тижня та Великодня за допомогою радіо, телебачення або прямих трансляцій по Інтернету. Ми заохочуємо вас почерпнути з скарбниці молитви нашої Церкви, молячись індивідуально або родиною в домашній церкві”.

Прикарпатка Любов Зоріна вже кілька років живе в Канаді. Там теж уведені певні обмеження у зв’язку з пандемією COVID-19.

“Більше двох, і то – з однієї сім”ї, не можна збиратися. Навіть на прогулянках. Дотримуватися соціальної дистанції: якщо не можливо розійтися з одного боку вулиці, треба перейти на другий бік, або повернути назад. Ось я щойно пройшлася. Людей небагато, але всі дуже толерантні. Я зупинилася перед входом в магазин, щоб прочитати оголошення, з магазину виходив чоловік, зупинився, попросив вибачення. І я відступила в сторону, щоб він міг, дотримуючись дистанції, пройти. Цього правила дотримуються навіть бігуни (а в нас всі бігають або їздять на велосипедах, роликах, скейтах по спеціальних доріжках”, – ділиться жінка.

Щодо Великодня, то святкуватимуть у вузькому колі: “До церкви не йдемо через карантин. Приготуємо сніданок пасхальний: пасочка, масло, сиркову масу солодку, крашанки (одні – в цибулині, інші – в буряковому варі). Помолимося, свяченою водою покропимо кошик. Це сніданок. Послухаємо запис Богослужіння. Поспілкуємося з Франківськом, з дітьми”.

Тетяна Кабін живе у Польщі. Там теж дотримуються правил карантину. Розповідає, що на вулицях можна ходити лише по одному, крім випадків із малолітніми дітками. В аптеки та продуктові магазини можуть одночасно заходити лише двоє людей. Парки, ліси, дитячі майданчики закриті для прогулянок. По місту патрулює дуже багато поліції. Штрафи за порушення карантину у цій країні великі – від п’яти до 30-ти тисяч злотих. Поляки чітко дотримуються карантину, оскільки сума штрафів не є маленькою.

“Наша Вербна неділя іменується тут, у Польщі, як Пальмова Неділя. Священник за звичаєм святить під час літургії пальму, яку пізніше спалюють та попелом посипають голови вірних у Попільну суботу наступного року. Також тут є звичай – святкова процесія з пальмовими гілками. Але цьогоріч нічого такого не було через карантин. Трансляція служб проводилася через інтернет на сайтах церков та у Facebook. Великдень у Польщі – яскраве і цікаве свято. Однак через ситуацію з карантином, ніяких святкувань не буде, оскільки ввели строгі обмеження”, – говорить Тетяна Карабін.

Вікторія Нілова переїхала у Стокгольм зі Житомира вісім років тому. Пригадує, як в Україні святкували Великдень, коли до бабусі з’їжджалася уся велика родина. Приїжджали дев’ять внуків. Усі разом прибирали у Чистий четвер будинок, вичищали кожен куточок.

“Якщо протягом року ми, як правило, зідзвонювалися, то в ці дні ми були разом. Це дуже гріло душу, що ми один одного побачимо, поділимося подіями. Ми готували все смачненьке. Обов’язково паску, крашанки, домашню ковбасу. Паску кілька разів замішували, обов’язково з молитвою, з певними традиціями. Бабуся показувала, як це робити. Це той стан, коли відчуваєш таїнство. Хоча нам, дітям, тоді це було не дуже цікаво. Це зараз ми більше дізнаємося, питаємо. У Страсну п’ятницю ми йшли до Плащаниці, молилися, сиділи у церкві, думали про своє життя, про вічне життя, – є час замислитися над цим”, – згадує Вікторія.

Жінка каже, що до пандемії коронавірусу у них була традиція – зустрічатися з друзями в кав’ярні: “Ми маємо таку, в якій щочетверга о шостій вечора зустрічалися. Туди можуть прийти всі, хто хоче: чи ті, які живуть у Швеції, чи просто туристи. Тут всіх радо чекають і можна розраховувати на допомогу з нашого боку”.

Зараз у Швеції, хоч і не запровадили офіційного карантину, але певні обмеження є: “Добре, що на вулиці можна ходити. Ми на роботу ходимо. Якщо у всьому світі карантин, то у нас поки так. Старшокласники у гімназії вчаться онлайн. Молодші школярі зараз мають канікули, а дитячі садочки працюють. Багатьох скоротили, бо кордони перекриті, а багато професій залежать від постачання з-за кордону. Якщо би кожен серйозно ставився до цього карантину, то такого швидкого сплеску не було. А всі думають: “Та це не зі мною, нічого страшного”. Такі люди не думають про інших, вони навіть про себе не думають”.

“На Вербну неділю до церкви не підемо, бо храми закриті. Не можна, щоб збиралося багато людей. У нас офіційного карантину не оголошено, але толерантність повинна бути у кожного. У мене маленькі діти, мама, скажемо так, “п’ятої молодості”, я вагітна. Тому я повинна думати, у першу чергу, про себе і свою родину. Ми б хотіли піти до церкви, поставити свічку, разом молитися. Але Ісус – у нашому серці. Ми на Вербну неділю обов’язково зустрінемося, помолимося, запалимо свічку. У нас багато тут українців: у нашому будинку на кожному поверсі є сім’я з України”, – розповідає Вікторія.

Так святкуватимуть і Великдень: “Будемо готувати ковбаску, пасочки. Купили вже цукати, ізюм, горішки, щоб паски були смачні, пишні, красиві. Купили фарби, щоб розфарбовувати крашанки. І нас є спеціальні підставки для яєць. Бо це символ відродження, воскресіння. Свічки є спеціальні, які ставлять на вулиці. Будемо ставити і на вулиці, і в будинках будемо запалювати. У нас буде свій Єрусалим. Ми всі разом можемо один на одного розраховувати. Нас дуже підтримує посольство України. Ми завжди можемо звернутися, коли потрібно. У нас є шматочок України у Швеції”.

Українці святкуватимуть Великодні Свята теж онлайн. Так рекомендує духовенство Прикапаття, зокрема. Тим паче, українцям до такої форми вшанування Воскресіння Христа не звикати. Голова колегії протопресвітерів Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ отець Іван Репела на круглому столі з духовенством пригадав: “Ми маємо такий гіркий досвід – в підпіллі: не один раз святкували Великдень, слухаючи тільки Службу Божу з Ватиканського радіо, яку глушили. А потім батько брав свячену воду і святив кошик, святив паску. І так само мусимо робити і ми. Ми маємо більшу можливість по телевізору побачити Службу Божу, вислухати молитву, долучитися з молитвою, потім заспівати тричі “Христос Воскрес!”, взяти свячену воду, поблагословити, освятити паску, пасхальні страви, і приступити до Великоднього сніданку. І ми тим виконаємо Божу волю, волю церкви, і збережемо життя наших близьких”.