НПН / Регионы / Киев / Блоги / ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА

ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА

Війна в інформаційному просторі на сьогодні стала однією з найнебезпечніших. Користуватися компроматами, виливанням бруду, підкиданням неправдивої інформації, намагання за допомогою інформації ввести в оману стало для багатьох сенсом життя. Інформація має вплив на маси, тобто за умови вдалого маніпулювання свідомістю мас можна досягти практично будь-якої мети: знищити опонента, прибрати з дороги конкурентів чи розпалити війну.

Поняття «інформаційної війни» можна розглядати як дії, початі для досягнення інформаційної переваги шляхом завдання шкоди інформації, процесам, що базуються на інформації і інформаційних системах супротивника при одночасному захисті власної інформації, процесів, що базуються на інформації і інформаційних системах.

Під терміном «інформаційна війна» розуміється комплекс заходів, спрямованих на запобігання несанкціонованого використання, пошкодження чи знищення елементів власної інформаційної інфраструктури (ІІ), а також використання, порушення цілісності або знищення елементів  противника
з метою забезпечення інформаційної переваги в мирний час, а також на різних етапах підготовки та ведення бойових дій.

Для ведення інформаційної війни розробляються специфічні засоби, які можуть бути оборонними і наступальними.

За способами впровадження до складу інформаційних ресурсів противника і впливу на них наступальні засоби програмно-технічного впливу (СПТВ) поділяються на такі класи:

— «Логічна бомба» — прихована керуюча програма, яка за певним сигналом або у встановлений час приходить в дію, знищуючи або спотворюючи інформацію, забороняючи доступ до тих чи інших важливих фрагментів керуючого інформаційного ресурсу або дезорганізуючи роботу технічних засобів. Подібне втручання в АСУ військами і зброєю може корінним чином вплинути на хід і результат бою, операції;

— «Програмний вірус» — спеціалізований програмний продукт, здатний відтворювати логічні бомби і впроваджувати їх дистанційно в інформаційні мережі противника, самостійно розмножуватися, прикріплятися до програм, передаватися по мережі;

— «Троянський кінь» — програма, впровадження якої дозволяє здійснити прихований несанкціонований доступ до інформаційного масиву противника для добування розвідувальної інформації;

— Нейтралізатор тестових програм, що забезпечує збереження природних і штучних недоліків програмного забезпечення (ПЗ);

— Навмисно створені, приховані від звичайного користувача інтерфейси для входу в систему, що вводяться в ПЗ розробниками з корисливими чи диверсійно-підривними цілями;

— Малогабаритні пристрої, здатні генерувати ЕМІ високої потужності, що забезпечує виведення з ладу радіоелектронної апаратури.

В якості першочергових об’єктів застосування СПТВ з точки зору нанесення максимально можливого збитку можуть розглядатися інформаційні елементи систем попередження про ракетний напад і контролю космічного простору, пунктів управління вищої ланки і обслуговуючих їх обчислювальних центрів
і вузлів зв’язку. У мирний час подібного роду вплив може надаватися на такі важливі для держави цілі, як банківська система, система управління повітряним рухом, а також психологічний вплив на населення держави — супротивника (особливо в прикордонних районах) за допомогою засобів радіо- і телевізійного мовлення.

Метою інформаційної війни — послабити моральні і матеріальні сили супротивника або конкурента та посилити власні. Вона передбачає заходи пропагандистського впливу на свідомість людини в ідеологічній та емоційній галузях. Очевидно, що інформаційна війна — складова частина ідеологічної боротьби. Вони не призводять безпосередньо до кровопролиття, руйнувань, при їх веденні немає жертв, ніхто не позбавляється їжі, даху над головою. І це породжує небезпечну безпечність у ставленні до них. Тим часом, руйнування, яких завдають інформаційні війни у суспільній психології, психології особи, за масштабами і за значенням цілком однакові, а часом і перевищують наслідки збройних воєн.

Головне завдання інформаційних війн полягає в маніпулюванні масами. Мета такої маніпуляції найчастіше полягає у:

  • внесенні у суспільну та індивідуальну свідомість ворожих, шкідливих ідей та поглядів;
  • дезорієнтації та дезінформації мас;
  • послабленні певних переконань, устоїв;
  • залякуванні свого народу образом ворога;
  • залякуванні супротивника своєю могутністю.

Нарешті, останнє, але не менш важливе завдання: забезпечення ринку збуту для своєї економіки. У цьому випадку інформаційна війна є складовою частиною конкурентної боротьби.

Система — об’єкт інформаційної операції, може включати будь-який елемент у епістемології супротивника. Епістемологія містить у собі організацію, структуру, методи і вірогідність знань. На стратегічному рівні ціль компанії інформаційної війни — вплинути на рішення супротивника або конкурента,
і як наслідок, на його поводження таким чином, щоб він не знав, що на нього впливали. Навіть тоді, коли цієї мети важко досягти, вона все-таки залишається кінцевою метою кампанії на стратегічному рівні. Успішна, хоча і незавершена інформаційна кампанія, проведена на стратегічному рівні, приведе до рішень супротивника (а отже і його дій), що будуть суперечити його намірам чи заважати їхньому виконанню.

Успішна інформаційна кампанія, проведена на оперативному рівні, буде підтримувати стратегічні цілі, впливаючи на можливість ворога приймати рішення оперативно та ефективно. Іншими словами, метою інформаційних атак на операційному рівні є створення таких перешкод процесу ухвалення рішення ворогом, щоб супротивник не міг діяти чи вести війну координовано та ефективно. В інформаційній війні метою є гармонізація дій на оперативному рівні з діями на стратегічному рівні, щоб об’єднані, вони змушували супротивника приймати рішення, які приводили б до дій, що допомагали досягати суб’єктові власних цілей і заважали б супротивнику домагатися виконання своїх.

Щодо цілей атак в інформаційній війні, то чим залежніший супротивник від інформаційних систем при ухваленні рішення, тим більше він уразливий до ворожого маніпулювання цими системами.

Чим сучасніше суспільство, тим більше воно покладається на інформацію та засоби її доставки. Сюди відноситься також Інтернет — але це лише вершина цієї інформаційної конструкції. Будь-яка розвинена країна має телефонну, банківську та безліч інших мереж, що керуються комп’ютерами, отже мають властиві для них слабкі місця.

Інформаційна війна — це вже не туманна галузь футурології, а реальна наукова дисципліна, яку вивчають і розробляють. У найбільш широкому сенсі інформаційна війна включає засоби пропаганди.

Генеральна мета інформаційної війни, таким чином, — порушити обмін інформацією в таборі конкурента. Неважко зрозуміти, що цей вид зброї, як правило, взагалі не спрямований на завдання втрат живій силі. У цьому сенсі крива технології вивела, нарешті, до безкровної і в той же час винятково ефективної зброї. Вона знищує не населення, а державний механізм.

Інформаційно-комп’ютерна революція відкриває широкі можливості для впливу на народи та владу, маніпулювання свідомістю та поведінкою людей навіть на віддалених просторах. Беручи до уваги процес глобалізації телекомунікаційних мереж, що відбувається у світі, можливо припустити, що саме інформаційним видам агресії буде наданий пріоритет у майбутньому. Потрібна серйозна увага фахівців різного профілю до цього питання, щоб уникнути найнегативніших наслідків цієї війни для всього людства.

У сучасних умовах безперервний розвиток техніки сприяє послідовному підвищенню обсягу і швидкості поширення інформації. Удосконалюються можливості інформаційного охоплення великих територій та мас людей у найкоротші терміни. Разом із позитивними явищами глобальної інформатизації, чіткіше проступають контури нових міжнародних проблем. Передусім це стосується сфери інформаційної безпеки та інформаційного протиборства. Не можна стверджувати, що такі проблеми виникли лише
в умовах глобальної інформатизації, але поява єдиного інформаційного простору дозволила перетворити його на ще одне поле протиборства в міжнародних відносинах.

Автор: В. Кащенко