НПН Незалежний Портал Новин 
Спостергігаючи за розвитком конфлікту між Україною та Угорщиною навколо освітньої реформи, дійшов до цікавого висновку. Виявляється, угорські “крикуни”, які всіма можливими способами намагаються повідомити світові про “нелюдські знущання” над угорською меншиною Закарпаття з боку української влади, активізуються аккурат напередодні виборів в Угорщині. Совпадение? Не думаю. І зараз постараюсь пояснити.
2014 рік. Березень. Наближаються парламентські вибори в Угорщині. І ось, провладні політики цієї країни один поперед одного починають робити заяви про угорську автономію на Закарпатті, надання угорцям другого громадянства, звинувачувати нашу державу у порушеннях їх прав, бла, бла. Потім ще посла Угорщини до МЗС України з цього приводу викликали (http://tyzhden.ua/News/188214). Потім затишшя. Настав кінець 2017 року. І ось знову ті самі крики. Відкриваємо календар і бачимо що у квітні 2018 року в Угорщині плануються чергові вибори. Але для чого це все? Невже це просто прояви піклування про своїх братів по крові? На жаль, все набагато банальніше. Справа у тому, шо угорські паспорти мають близько 100 тисяч етнічних угорців Закарпаття, які можуть проголосувати на виборах в Угорщині. Для 10-мільйонної Угорщини це не так мало. А якшо заглибитись ще більше, то загальна чисельність всіх угорців закордону (Румунія, Сербія, Словаччина, Австрія тощо) це близько мільйона осіб!
Так, за даними інформагенства Bloomberg програма Угорщини щодо поширення громадянства на представників угорських національних меншин в інших країнах була введена урядом Віктора Орбана в 2010 році.
При цьому, мільйонне посвідчення громадянина нещодавно отримав 36-річний фермер з Сербії. Документи йому вручив Орбан разом з президентом Яношем Адером у Будапешті. Ключовим є той факт, що за законами Угорщини, представники угорських менших з громадянством можуть голосувати через електронну пошту.
Саме на цих виборців і розраховує правляча партія Угорщини, поширюючи свої провокаційні заяви начебто на захист угорської меншини, а насправді лише граючись почуттями простих людей у надії отримати додаткові електоральні бали. Технологія, яку дуже добре знають і українці. Це ж як національна забава, наобіцяти перед виборами, перемогти, а потім до наступних виборів забути про людей, завдяки яким ти став можновладцем.
На жаль, українські угорці також стали заручниками політичних ігрищ Будапешту.
У цьому контексті, хотілось би процитувати представника Венеційської комісії, визначного юриста сучасності Сергія Головатого, який досить грунтовно прокоментував висновки Венеціанської комісії.
“Щодо запитання, на чий бік стала Венеційська комісія, скажу: ця комісія ніколи не стає на чийсь бік. Вона робить аналіз стосовно відповідності національного закону вимогам міжнародного права універсального чи регіонального рівня. Передовсім – аналізує зміст законів окремої держави на предмет їх узгодженості з Європейськими та ООНівськими конвенціями. На підставі аналізу Комісія дійшла висновку, що за формулами статті 7 Україна не порушила жоден із вище згаданих документів міжнародного права. В минулому інтерв’ю «Главкому» я вже, власне, наголошував на цьому, передбачаючи, що навряд чи Венеційська комісія виявить які-небудь порушення, позаяк я дуже добре володію матерією цих міжнародних документів. Висновки Комісії з’явилися на тлі заяв Орбана і Сійярто, які голослівно заявляли, що Україна буцімто порушила всі свої міжнародні зобов’язання, в тому числі нібито порушила й Угоду про асоціацію з ЄС. Але Венеційська комісія, проаналізувавши наш закон, геть не виявила порушень, які Україні приписувала Угорщина.”