НПН Незалежний Портал Новин 
Ораторське мистецтво – це талант “плюс” важка праця над собою. Цим мистецтвом може оволодіти далеко не кожна пересічна людина, навіть, якщо вона опанувала інші професії, зокрема, журналістику.
22 вересня у Черкасах на фоні “багатоликого” Міхо Саакашвілі, це наочно продемонстрував колишній “вправний майстер друкованого слова”, а нині народний депутат Сергій Лєщенко.
Оспівуючи на дві голови “нижчий” інтелект, освідченість та рівень нещодавньої дискусії із молоддю, захлинувшись хвилею пафосу, Сергій Анатолійович не втримався і назвав своїх колег-депутатів “дегенератами”, сам того не збагнувши, асоціюючи себе з ними ж.
“Годину спілкувався із нашою молоддю… Я скажу, я в захваті… Я в захваті від нашої молоді тому що рівень запитань, те як вони мислять, той рівень інтелекту, який у них є, на голову, на дві голови НИЖЧИЙ, порівняно з тими ДЕГЕНЕРАТАМИ, які обралися до Верховної Ради і прийшли туди просто красти Ваші гроші…” – дослівно зазначив він.
Такими красномовними порівняннями студентів з ДЕГЕНЕРАТАМИ-депутатами Лєщенко не тільки образив молодь, але й, керуючись власним прикладом, підтвердив по Фрейду, що, потрапивши під купол парламенту, перетворився на “дегенерата” . Видається, що сплутана та незв’язна мова, власне, один з яскравих симптомів патологічних змін у головному мозку поліглота Сергія.
То може в таких сутужностях народжуються нові політичні проекти із сумнівною користю як для суспільства, так і для їх ініціаторів? Ну, давно не новина, що головний соратник Лєщенка батоно Міхо Саакашвілі теж часто-густо плутає поняття, незв’язно говорить пафосні речі, тоб-то, теж демонструє такіж симптоми. Може це, як бактеріальна інфекція, заразне явище і тепер лишилося з’ясувати, хто кого заразив?
На сухій мові лікарів це також може звучати, як “дисциркулярна енцефалопатія”, під якою розуміють патологічні та необернені зміни в роботі головного мозку, що наступає, як правило, внаслідок… систематичного вживання алкоголю та інщих наркотичних речовин.
Застосування і того, й іншого – один із важливих елементів будь-якого туру політика по країні, адже, де брати стільки енергії для спілкування з різними людьми, яке часто виходить за рамки суто спілкування, коли за чарочкою-іншою й істину шукати легше.
Хворі на це пацієнти, які це доречі ніколи самі не визнають, також демонструють стійкі дегенеративні тенденції у своїй суспільній поведінці й згодом стають агресивними соціопатами та особами, що становлять реальну загрозу оточуючим.
А соціопатів у здоровому суспільстві або ігнорують, або, у випадку особливої агресії з проявами “бе-бе-бе”, ізолюють для безпеки і душевного спокою інших громадян.