НПН Незалежний Портал Новин 
“Якби ми вчились так, як треба”, – спадають на думку слова класиків літератури, коли в черговий раз повертаєшься до розгляду цієї дуже сумної та негідної зайвого спомину історії з мародерством на війні.
Про це “НПН” стало відомо на сайті “Виборча Україна”.
Ті не дуже-то й часті спомини ганебних фактів мародерства на Донбасі, якіми годувала українців російська пропаганда систематично, виявилося, мають під собою реальне підгрунття і цілком реальних “хероїв”.
Справжня “махновщина” царювала по всій Україні у 2014 році, після так званої перемоги “Майдану” і початку збройного протистояння на Сході. Як пригадують відомі військово-політичні експерти, не було ніякої координації дій між добровольчими підрозділами, реальних військових професіоналів і моральних авторитетів у більшості з яких дійсно днем із вогнем було відшукати важко.
Зараз вигідно казати – це вони стримали просування ворогу на Захід, це вони зупинили окупаційні війська та казачі дружини на Луганщині і Донеччині, це вони повідвойовували міста і села, повернувши їх під контроль української держави. Дуже вигідно, адже оті сотні напіврозкладених та досі непохованих належним чином мирних мешканців, бійців добробатів та тих, хто їм протистояв, що розкидані по лісосмугах та занедбаних “копанках”, вже нікому нічого не розкажуть, не доведуть і на засвідчать.
Ми десятиліття іще чекатимемо справжніх експертиз та глибинної мартирологічної роботи, яка із криміналістичною точністю вкаже, хто що робив і де загинув.
Знаючи це, зваживши, що українська держава не готова до ведення справжньої війни, із належним документальним супровідом подій на фронтах, усвідомивши, що законом на відвойованих у неприятеля територіях є, власне, зброя і сила, а не законність і порядок, такі, як підполковник Сергій Мельничук, який, як професійний зв’язківець, жодного поняття не мав, як має діяти спеціальний військовий загальновійськовий підрозділ, перепорядкований для дій у складі сил Антитерористичної операції, як відпрацьовувати територію облаштування підрозділів, як налагоджувати роботу блок-постів та патрульні наряди, займатися розподілом та ефективним використанням приданого майна та матеріально-технічної допомоги волонтерів. А ці звинувачення проти Сергія Мельничука, коли він очолював “Айдар”, висувалися чи не на систематичній основі. Але це – не все. Моральне падіння воїна стається, коли він перестає бути потрібний своєму командирові для виконання чогось корисного для Батьківщини.
Жодного не виявлено розуміння Мельничуком, що голодний і зморений боєць зі зброєю у населеному пункті без завдання та жорсткого нагляду керівництва – не герой, а потенційний злочинець, і ці правила писані кров’ю тисяч загиблих бійців у радянській армії, що проходили військову службу в частинах та з’єднаннях, котрі не залучалися до виконання бойових завдань. Дезертирство зі зброєю в руках – було чи не найпоширенішим правопорушенням тоді, але тепер гонорову перевагу спіткали факти незаконного заволодіння майном мирних громадян.
Так, слід дослухатися до фактів, які навели у своій прес-конференції мешканці розграбованої “Айдаром” 2014 року Новосвітлівки – Володимир Вінник і його зять Андрій Сухаревський.
Звісно, певного перегляду з позицій врахування бойової обстановки і прагнення зберегти життя своїх військовослужбовців мають зазнати факти тимчасового заволодіння транспортними засобами місцевих мешканців (для доправлення пораненних у пункти надання медичної допомоги), але, створення де-факто озброєнного злочинного угруповання, яке “конвертувало” безпринципно “віджатий” автотранспорт у валютну готівку, вибивало по подвалах дороговкази щодо схованок із “фамільними” коштовностями.
Ні! Ніяки героїчні заслуги, ніяки подвиги та фронтові успіхи ніколи не перекриють цю криміналізовану прирву, яка природньо відділяє справжніх самовідданих патріотів від маргіналізованих “вишиватників” з декількома “відсидками” у минулому.
Ніяка депутатська недоторканість, як вчить нас, недолугих, справжня європейська юридична практика, не може покривати чи виправдовувати такі злочини, як збройне пограбування, викрадення і катування людей. Тим більше, що для того, аби вести дізнання чи розслідування, або взагалі військову розвідку – є тисячі дипломованих професіоналів та уповноважених посадовців, а не “бійці-добровольці”, що буквально вибивали з людей потрібні покази.
Саме тому, аби ці “перегиби” можна було дослідити й почалося справжнє дізнання у тих кримінальних провадженнях, фігурантами яких виступає у той чи інший спосіб Сергій Мельничук та його підлеглі. Чи дістанеться воно свого логічного завершення, правда, є дуже великі сумніви, адже той же ж Солом’янський районний суд столиці має велику прихильність до так званих “ветеранів АТО”, дивлячись насамперед на їх посвідчення, а не на реальні справи, підтверджені свідченнями людей та експертизами.
Громадськість має таки дістати відповідь на болючі питання, чи є причетніть Мельничука до фактів мародерства та зухвалого знищення десятків мешканців Новосвітлівки, більшість з яких досі перебуває у статусі зниклих без вісті. Все це необхідно, аби світла пам’ять про справжніх Героїв України, як загиблий в Новосвітлівці видатний учасник Революції Гідності, сотник “Восьмої” (афганської) сотні Євромайдану старший сержант Олег Іванович Міхнюк залишилася незаплямованою здирництвами, катуваннями та іншими непристойнощами.