НПН / Новини / Блокадні Миколка та Володька

Блокадні Миколка та Володька

Від самого початку торгівельної блокади – ця тема не перестає сходити зі шпальт газет, сайтів та екранів телеканалів. Вона постійно обростає новими легендами та гучними заявами її прихильників та опонентів. Існує безліч доводів на її користь та не менше й проти неї. З одного боку колишні маргінали зісвоїми поглядами на владу, які нині приміряли на себе маску патріотів, та увірували у власну безкарність та святість усього що вони чинять, з другого –політики та бізнесмени, які намагаються всістись на обидва стільця, балансувати між державними та власними інтересами.

Прихильники блокади весь час кричать про тотальну корупцію на всіх рівнях. У злочинці потрапили і «банкова», і уся вулиця Грушевського, і силовики разом взяті й кожен окремо, і профільні міністерства, банківська система, залізниця, Укравтодор і так далі. Дуже зручно звинувачувати всіх довкола. Це автоматично підвищує власну самооцінку та надає якусь неймовірну правдивість усьому сказаному. Тим більше в наш час, коли слово «правда» майже втратило свою цінність. Той хто голосно кричить та доводить свою позицію грубою силою, зазвичай сприймається краще ніж той, хто планомірно виконує свою роботу.

Ось тут на сцену виходять одні з кращих акторів жанру грубої сили – нардеп Володя Парасюк, який окрім бійок та сварок на телевізійних шоу нічим не відзначився та екс-скінхед, екс-ОУНівець, екс-найманий руйнівник ринків та переможець пам’ятника Леніну – Микола Коханівський.

Обидва організми якнайкраще навчились ходити в масці патріота й під гаслами «За Україну!» сміливо б’ють в обличчя усіх хто не поділяє їх точку зору. Особливо тих хто не хоче добровільно ділитись заробленими коштами чи переписувати на них свій бізнес. Нажершись у Києві та усвідомивши, що в столиці їх рано чи пізно за щось зі скоєного посадять, вони нарядились в камуфляжі та поїхали підкорювати нові горизонти – перекривати шляхи до двох областей України.

Торгова блокада. На їх переконання необхідний крок який має на меті благородні цілі. Однак, між тим що вони роблять та шляхами досягнення цих цілей нема нічого спільного. Коханівський на все горло кричить про необхідність припинення війни та звільнення полонених. Війна закінчується тоді, коли супротивники усвідомлюють про те, що мир не досяжний через насильство, він будується якраз на припиненні взаємного насильства. А оголошення населення двох областей України недостойними та невартими достойного життя, аж ніяк не прискорить мирного процесу. Це з суто етичної точки зору.

Якщо ж говорити про технічну сторону блокади та тотального розриву зав’язків з областями, то тут виникає ще більше запитань. Енергетична система, система водопостачання та будь-які інші комунікації України побудовані таким чином, що області одна без одної, їх індустрія та життєво-важливі підприємства, не можуть існувати. Картковий будинок – коли витягаєш одну карту, руйнується все. Але так глибоко люди типу Коханівського думати не можуть, для них це все зайве. Їм потрібно гучно про себе заявити, щоб потім було важче посадити. Їм потрібно знайти своє місце у торгівельному ланцюжку між окупованими територіями. Їм потрібно урвати якомога більше за той період часу який є.

Нажаль такі організми є завжди й у всіх сторонах конфліктів. Свої Парасюки та Коханвські є й в ДНР, тільки позивні у них інші «Гіві», «Моторола»… просто наші ще не встигли розгорнути «крила»…

“НПН”