НПН Незалежний Портал Новин 
Володимир Іванович Шилов, уродженець Донецької області, відомий за прізвиськом «Баламут». Якщо подивитися на його біографію, то, на перший погляд,- нічого особливого.
Все життя просидів на дрібних посадах в міліцейському апараті «куда Родина пошлёт». Відрізнявся вкрай важким та конфліктним характером, довго на одному місці не затримувався, через що його трудова книжка більше нагадує путівник по міліцейських структурах. Був помічений у рукоприкладстві, проте бив Шилов лише товаришів нижчих за рангом. Тричі щодо нього проводилися службові розслідування, але кожного разу він вдало «відмазувався». Одним словом — сумні будні середньостатистичного донецького мєнта.
Але тут сталася Революції Гідності та війна. Шилов зрозумів, що настав його зірковий час. Проте, на якому боці барикад здобувати славу він визначився не одразу. Спочатку був помічений на антимайданах Донбасу. А коли розгорілася війна, вирішив податися у комбати та почав формувати батальйон Донбас. І тут його спіткав облом. З`ясувалося, що такий батальйон вже існує й очолює його одіозний Семен Семенченко. А тягатися з ним — це не молодших за званням лупцювати.
Пішов товариш Шилов у батальйон «Дніпро-1» командувати п’ятою ротою. Армія у 2014 році була у жалюгідному стані. Тому приймали до лав майже всіх бажаючих. Добробати так само формували свій склад. Не дивно, що на фронт потрапило багато випадкових та вкрай сумнівних особистостей — таких, як Шилов.
П’ята рота, якою командував новоспечений вояка, звільнювала Піски. Але, коли хлопці дійсно відважно били ворога, їхній командир займався мародерством. З передової вивіз цілу купу автівок, зброї та іншого скарбу. Бійці засуджували таку діяльність командира, а найактивніші з них мало не поплатились за це своїм життям. У 2014 році у Дніпрі на території санчастини, де проходив лікування поранений з п’ятої роти, за вказівкою Шилова було підірвано гранату. На щастя, ліквідувати свідка військових злочинів не вийшло.
Крім мародерства, Шилов займався зливом інформації у ДНР та РФ. Серед окупантів у нього залишилося багато друзів — таких самих колишніх мєнтів. Вони допомогли Шилову встановити спіритичний зв’язок з командуванням «за порєбріком». Колишній командир часто вихваляється перед журналістам, що п’ята рота вісім разів здійснювала диверсійні рейди у Донецьк. Проте військове керівництво не зрозуміло таких дій — у вилазках не було жодної оперативної необхідності, лише хлопців поклав. Сам Шилов, як говорять очевидці, на такі завдання ходив мало не в трусах та майці — бо нічого не боявся. Це й не дивно. Хто ж стане стріляти в людину, яка приносить інформацію?
Але куля товариша Шилова все ж таки знайшла. На реабілітацію він поїхав до Києва й на фронт вже більше не повертався. Після затяжного лікарняного його було звільнено за неналежне виконання своїх службових обов’язків.
І тут колишній мєнт образився. Одразу на всіх — на владу, силові структури, добробати. Він й до цього робив не надто адекватні заяви. Наприклад, в акурат після підписання мінських угод вимагав штурму Донецька та просив собі для такої справи батальйон у підпорядкування. А після звільнення й зовсім розійшовся у епістолярному жанрі — сидить зараз товариш Шилов у Києві й ллє бруд на всіх своїх кривдників, серед яких й цілий президент країни.
За активну інформаційну підривну діяльність йому платить «руський мир». Й, вочевидь, досить щедро. Адже Шилов винаймає собі квартиру у столиці й, як для ветерана, веде вкрай нескромний спосіб життя.
Щоб підтримувати імідж борця, створює громадську організацію ветеранів п’ятої роти з досить маргинальними гаслами. Є в нього й кілька послідовників. Вже навіть прапор замовили. Але ж як би символ звитяги — п’яту роту — Баламут не перетворив на п’яту колону.
Є великі сподівання, що правоохоронні органи зацікавляться діяльністю цієї організації та Володимира Шилова зокрема, й своєчасно відреагують.