НПН Незалежний Портал Новин Це друга частина статті, перша частина якої розповідала про те, як крайньоправі сили режиму Орбана Віктора дійшли до до відкритого ревізіонізму. Друга частина статті говорить про те, яким чином партія «Йоббік» намагається дестабілізувати ситуацію в Західній Україні.
В останні роки може скластися враження, що на Західній Україні посилилася регіональна самосвідомість, політичні представники невеликих національних груп будують великі плани. Проте все це не випадковість.
Під впливом наступу етнічної національної політики Росії, частина угорської громадської думки сп’яніла від можливості часткової ревізії Тріанонського миру. Не мають значення ганебна роль Угорщини в Другій світовій війні, великі людські та матеріальні втрати угорського суспільства – сучасний націоналістичний угорський уряд і його крайньоправа опозиція відмовилися від традиційної правої антиросійської позиції і показово привели країну у сферу впливу Москви. В довгостроковій перспективі це може призвести до європейської та євроатлантичної ізоляції Угорщини. У небажаному випадку – участь у війні і, без сумніву, знов на стороні, що програє. Голова «Йоббіка» в Берегові заявив, що, не дивлячись на те, що «Йоббік» – опозиційна партія, в питаннях національної політики він має спільні позиції з ведучою урядовою партією і грає роль каталізатора в національних справах.
Просочування «Йоббіка» на Закарпаття
Ще 2013 року Іштван Саваї, голова Національного Кабінету партії «Йоббік», у внутрішній доповіді, яка готувалася для керівництва партії, докладно розповів про діяльність національних радикалів. У частині, що стосується Закарпаття, говориться про те, що потрібно створити систему національних радикальних організацій, які будуть замасковані під цивільні, відкрито не підтримуватимуть «Йоббік», однак подібно до парасолі об’єднуватимуть симпатизантів партії. Савої конкретно назвав партнерів, яких би можна залучити до співпраці: «Важливу роль в цьому можуть відігравати ужгородська студентська організація, а також деякі священики та молодіжні керівники греко-католицької церкви, які дуже близькі до нас».
За спогадами інформатора, який добре знайомий з ситуацією на Закарпатті, «вони були присутні на Закарпатті, відколи пройшли в парламент. Робили спроби встановити зв’язки не лише в Берегові, але також в Ужгородському університеті, однак все було несерйозно. Розповідали про себе, наскільки хорошими політиками вони є. Натиск на університет закінчився, коли розпочалася українська криза. З тих пір в основному займалися поширенням пропаганди Кремля через Facebook.
Просунутий вперед форпост — офіс КГБейли
Про що не говорить доповідь Саваї, так це про на сьогодні всім відому діяльність в регіоні Бейли Ковача, депутата Європарламенту від партії «Йоббік», якого звинувачено в шпигунстві на користь Росії. В грудні 2010 року він відкрив у Берегові постійний офіс і створив Благодійний Фонд. Прикриттям діяльності берегівського офісу Бейли Ковача була допомога «в культурному, освітньому, соціальному і економічному житті угорців України та сприяння в оформленні документів на подвійне громадянство». На практиці це означало початок поширення в місцевому побуті та середовищі угорської спільноти вже напрацьованих в Угорщині крайньоправих розповідей.
«Бейла Ковач їздив на Закарпаття як меценат. Фінансував те-се, організовував різні заходи, намагався, неодноразово з успіхом, втертися в довіру молоді».
Велика операція рунічне письмо
Недовго довелося чекати першої суперечливої акції «Йоббіка»: через три місяці після відкриття берегівського офісу, навесні 2011 року на окраїнах угорських населених пунктів регіону почали встановлювати таблиці з надписами їх назв, виконаними рунічним письмом. Матеріальні витрати за виготовлення та встановлення таблиць взяв на себе Бейла Ковач, «знявши цей тягар з плечей місцевих органів самоврядування».
Першу таблицю було встановлено в Берегові. Через кілька місяців подібні з’явилися в селах Геча, Бене, Варі, Чонгор і ще в семи населених пунктах. Врешті, після встановлення дванадцятої таблиці, представникам КМКС набрид наступ національної радикальної партії. Першим від встановлення рунічної таблиці відмовився голова села Велика Добронь.
Звичайно, і українці звернули увагу на новий спосіб національного політизування угорців у регіоні.
Запитання «Кому вигідна рунізація Закарпаття?» вперше було поставлене українською пресою у січні 2013 року. Саваї та «Йоббік» цього й очікували, заманивши КМКС і українських націоналістів у комунікативний тупик: профідесівську організацію КМКС та українців виставили такими, що виступають проти давньої угорської традиції — рунічного письма. З цього приводу були опубліковані статті: «Які проблеми має КМКС з рунічними таблицями?» та «Кому є підозрілим навіть рунічне письмо?».
«Йоббік Закарпаття» — Ковач і Ковач
Паралельно з початком діяльності берегівського офісу виникла організаторська група «Йоббік Закарпаття» (Jobbik Kárpátalja), керівництво якої було доручено Дежев Ковачу (Kovács Dezső). У той час як Бейла Ковач забезпечував матеріальну підтримку акцій «Йоббіка», Дежев Ковач із своїм штабом виконував оперативну роботу.
На практиці це означало, що на суспільні події, які вже мали місце в закарпатському регіоні, «Йоббік» «наклав» себе, забезпечив присутність для партії Угорщини, а також впроваджував нові, самостійні ініціативи відповідно до порядку денного національної радикальної партії. З місцевих звітів відомо, що групування «Йоббік Закарпаття» складається з кількох осіб, підсилених найманцями-мітингарями з закордону.
Дежев Ковач – місцева людина, народився він в 1968 році в закарпатському селі Мезовгече (Геча), навчався в Берегові, а згодом – в Угорщині. За організаторську роботу його нагородили включенням до Виборчої Ради партії «Йоббік» (орган управління партії). Членом Виборчої Ради Партії «Йоббік» у грудні 2013 року також став Пейтер Паллер (Pallér Péter), голова словацького осередку партії «Йоббік» — «Йоббік Фелвідейк» (Jobbik Felvidék).
За словами закарпатського інформатора, після того як було заборонено в’їзд в Україну провідних політиків партії «Йоббік», угруповання, як правило, не з’являється, точніше, їх присутність обмежується кількома особами: «за винятком дзичання інтернет-тролів, група Дежева замовкла”.
Проникнення у вищі навчальні заклади
Першочерговою справою для Саваї було вивчити, дослідити надійні з точки зору партії організації та заклади. Згодом він поділив їх на категорії «національні» і «ненаціональні». Він добре знав, що робить: з одного боку – спирався на досвід, отриманий на посаді голови Ради Студентського самоврядування в ЕЛТЕ (ELTE – Науковий Університет ім. Лоранта Етвеша в м. Будапешт), з іншого боку – використовував вже перевірені, відпрацьовані сценарії, спрямовані на розкол, протиставлення один одному частин угорської спільноти, при цьому використовуючи своїх людей.
До «списку закладів та організацій національного значення» включено ті, які користуються матеріальною підтримкою угорської держави. На противагу їм до списку не потрапили ті заклади та організації, які частково чи цілком фінансуються українською державою. Список та оцінювальні листи Саваї, можна знайти в інтернеті.
(Стаття дає посилання, за яким можна перейти до списку організацій, де дається їх конкретний перелік)
Навчання іредентизму в Берегівському інституті
Берегівський Закарпатський угорський інститут ім. Ф. Ракоці ІІ теж потрапив в поле зору «Йоббік», став його ціллю. Партія неодноразово надавала закладу допомогу в розмірі 1 млн форинтів. Звичайно, в обмін «Йоббік» завжди висував в рахунок «приховану рекламу». За два тижні до передачі пожертви заклад відвідала делегація «Йоббіка» у складі трьох осіб. Це був перший візит керівництва крайньоправої партії до регіону. Голову партії Габора Вону супроводжували депутат Європарламенту Бейла Ковач та Іштван Саваї. Як і у випадку інших закордонних вищих навчальних закладів, «Йоббік» особливу зацікавленість виявляв до Студентського самоврядування (HÖK).
Повідомлення партії були традиційними: розпочалася пацифікація ревізіонізму. Саваї говорив про носіння іредентських футболок, а на думку Вона «не можна відмовитися від можливості того, щоб одного разу всі угорці жили на одній батьківщині».
Пішті підійде і берегівське Студентське самоврядування (HÖK)
Саваї здобув вплив і в Студентському самоврядуванні Берегівського інституту. Золтан Варю (Varju Zoltán) , голова Ради Студентського самоврядування, взяв на себе проведення дебатів під час першого візиту «Йоббіка», згодом саме він відігравав ключову роль в одному з закарпатських україно-угорських етнічних конфліктів.
Після закінчення Інституту, в 2012 році Варю став працювати вчителем у Греко-католицькому ліцеї ім. Шандора Стойки.
За повідомленнями українських медійників, Варю – «прихильник і член угорської національної партії «Йоббік», провокатор».
За словами закарпатського інформатора, Варю хотів би і надалі співпрацювати з «Йоббіком», однак через те, що він не давав очікуваних результатів, партія від нього відмовилася. На початку 2014 року «Йоббік» знов намагався створити невелику пройоббіківську групу в Берегівському інституті, та після заборони в’їзду Саваї та його оточенню ці спроби не вдалися.
Ужгородське «побиття угорців»
«Побиття угорців» є одним із базових елементів політики, яка, використовуючи емоції, постійно вишукує конфлікти, використовуючи ненависть до іншої нації. Цей метод використовувався і в Сербії, і в Словаччині.
За українськими джерелами, «Йоббік» тиснув на Варю, говорячи, що вони дають гроші, «а в обмін нічого не робиться». Так було аж до березня 2014 року. Як зазвичай, цю подію по-різному, прямо протилежно коментують угорські та українські націоналісти.
Про подію, в ході якої українські націоналісти нібито зірвали з дітей, що приїхали з Угорщини, угорські національні стрічки-кокарди, першим повідомив Варю у своєму блозі. В Угорщині про подію повідомив путінський пропагандистський сайт Balrad. В інтерв’ю, даному виданню mno.hu, Варю говорив, що «на Закарпатті все частішають антиугорські прояви». Українську версію подій виклала українська веб-сторінка «за розповідями читачів». За цією версією, хлопчик із угорської групи, яку супроводжував Варю, випадково зіштовхнувся з українським юнаком. В угорського хлопчика випадково впала кокарда і з цього, за повідомленням сайту, Варю сфабрикував етнічний конфлікт. «Йоббік», звичайно, відразу засудив «антиугорську» акцію.
«Побиття угорців», перезавантаження: фестиваль різників у с. Геча
31 січня 2015 року в селі Геча відбувся фестиваль різників. Дводенний захід закінчився бійкою, в результаті якої постраждало 11 чоловік.
За офіційними висновками міліції, конфлікт не мав етнічного забарвлення, подія визнана хуліганським вчинком. За однією з версій, на угорський захід здійснили напад хулігани з «Правого сектору».
Партію «Йоббік» чомусь не задовільнило офіційне пояснення. Почалися розмови про етнічний конфлікт. 11 лютого «Йоббік» провів форум серед населення на тему «Угорщина перед вибором: війна чи мир?». Після форуму «Йоббік» провів прес-конференцію, на якій Бейло Адорян (Adorján Béla), голова фракції «Йоббік» Саболч-Сатмарської обласної Ради, вже говорив про те, що «наші народи можуть змусити до війни, в якій всі три сторони (російська, українська, угорська) зазнають неповоротних втрат».
За закарпатським джерелом, і мови не було про етнічний конфлікт.
Підтримувані Москвою – божевільні
Окрім натиску групи «Йоббік Закарпаття» та провідних осіб партії, з’явилися і одноосібні національні псевдосепаратисти.
Перша частина статті вже розповідала про керівника русинського сепаратистського руху Петра Гецка, який живе в Москві і фінансується ФСБ.
Співпраця між «русинськими» та «угорськими» сепаратистами прослідковується не тільки через схожий сценарій дій, але й через мережу особистих зв’язків. На Facebook Петро Гецко перебуває в дружніх зв’язках з Адріенн Санісло (Szaniszló Adrienn) («Йоббік»), котра разом з Мартоном Дєндєші (Gyöngyösi Márton), представником «Йоббік», в листопаді 2014 року їздила на «вибори» в Донецьку та Луганську «народні республіки». Гецко на Facebook пов’язаний з Кеві (Kövy) Дупка Нандором та з Чібі Барна (Csibi Barna).
Після того як Бейло Ковач був вигнаний з Закарпаття, в Україну з Румунії переселився Чібі Барна, голова т. зв. Гвардії Сейкелів (Székely Gárda). Він розгорнув діяльність в «Закарпатській Русинській Республіці», борячись за права місцевих угорців. Згодом Чібі знов з’являється в Румунії, в своєму блозі часто торкається закарпатських тем. У своєму блозі «Русинське Закарпаття» регулярно звітує про свої одноосібні акції: зокрема як у м. Чіксереда протестував проти політики угорського уряду на Закарпатті.
Дупка, останнім часом вже Нандор Кеві (Kövy Nándor), за повідомленням ряду джерел, нестійкий, хиткий молодий чоловік, який свого часу навіть був головою молодіжної організації УМДС (Демократичної спілки угорців України), що схилялася до «Йоббік». Нандор, голова Товариства угорської інтелігенції Закарпаття та син Дєрдя Дупки, директора Інституту угорської культури. Дупка (Кеві) Нандор у вересні 2014 року намагався організувати мітинг на площі Бема. Безуспішно.
На Закарпатті з’явилися тролі Путіна
«Йоббік» розпочав масове поширення російської пропаганди на угорській мові. За інформацією джерела, яке добре знайоме з місцевим розподілом впливів у пресі, було сформовано інтернет-мережу, яку представляли молоді люди. Коли вибухнула українська криза, у розбудованій мережі всі вже були на своєму місці і почали тиражувати путінську пропаганду.
( В статті дається посилання на іншу статтю «Національні радикальні портали новин: угорські голоси Росії»)
За кілька років крайньоправа партія проникла і у місцеву пресу. Вона здобула вплив у газеті «Карпаті Ігоз Со» (Kárpáti Igaz Szó), головний редактор якої пояснював це нашому джерелу фінансовими причинами, адже він повинен дбати про збереження видання, висловившись: хто платить, той і замовляє музику.
Наявна інформація, що за інтернет-виданням Kárpáthir фінансово теж стоїть «Йоббік». Видання подібно вірусу поширюється на Facebook, вже має понад 10 000 лайків, береться поширювати московську пропаганду.
Національні радикальні сайти новин: угорські голоси Росії
Стаття, аналізуючи зв’язок угорських національних радикальних інтернет-видань з Росією, вказує на те, що mail-сервери ряду сайтів, зокрема szentkoronaradio.com, magyarsziget.hu, deres.tv розташовані в Росії і навіть мають одну IP-адресу (46.38.62.66). Вірогідно, їх адмініструє одна рука. Szent Korona Rádió ( в перекладі – Радіо Святої корони) функціонує як інтернет-радіо Руху 64 комітати (HVIM). Засновником та головним редактором Радіо є співголова Руху, який до 2010 року вів домен szentkoronaradio.com під своїм власним прізвищем, поки домен не був схований за інтернет-службою анонімності Domains By Proxy. Подібні інтернет-служби дбають про анонімність порталів, приховують власника домену, серед таких Domains By Proxy та Contact Privacy.
Користувачем домену magyarsziget.hu теж є Рух 64 комітати, а головним організатором заходу «Мадяр сігет» ( в перекладі – Угорський острів) є член партії «Йоббік», колишній депутат парламенту Дєрдь Дюла Задьва (Zagyva György Gyula). Його раніше запитували про російські сервери, на що він відповів, що системні господарі ідуть на російські сервери, тому що вони з професійної точки зору є надійними.
Самоврядування для закарпатських угорців!
8 серпня 2014 року представники Молодіжного Руху Шісдесят чотири Комітати (HVIM) та партії Йоббік провели мітинг перед Посольством України в Будапешті. Ведучим на заході був один з керівників Руху Адріян Магваші (Magvasi Adrián), він же – головний редактор інтернет-видання Alfahir.hu. У своєму вступному слові Магваші звинуватив угорське політичне керівництво у мовчанні в умовах, коли закарпатських угорців-чоловіків прагнуть використати на сході України як гарматне м’ясо. У виступі війну в Україні порівняно з війною в Югославії, де, за словами Магваші, угорці теж залишилися без захисту з боку Угорщини.
Аналогічні паралелі наводив у своєму виступі голова HVIM Ласло Тороцкаї (Toroczkai László). Зокрема, він сказав: «Для нас в цьому конфлікті найважливішими є закарпатські угорці та русини, які історично належать до нас, по сьогодні вони відчувають належність до нас», а також наголосив, що після повернення закарпатським угорцям громадянства Угорська держава вже і в правовому відношенні, відповідно до Конституції, вважає їх частиною нації.
На мітингу також виступив член Ради Світового Конгресу Підкарпатських Русинів Анатолій Сава. Він говорив про те, що настав час реалізували результати референдуму 1991 року, що русини прагнуть досягти цього мирним шляхом, однак не бажають торгуватися про це з Києвом. «Русинський народ має надію, що Угорщина не допустить на Закарпатті геноциду, подібно до східноукраїнського».
Виступив також заступник голови партії «Йоббік» Іштван Саваї (Szavay Istvan). Він висловився проти мобілізації закарпатських угорців та проти організованого масового переселення біженців з Криму та Східної України до закарпатських сіл. Саваї закликав угорський уряд оголосити Києву протест проти цих дій, сказавши, що «першочерговим обов’язком угорського уряду має бути гарантія буття і правової безпеки закарпатських угорців, а не територіальна цілісність України».
www. HVIM.org
HVIM (Hatvannegy Varmegye Ifjusagi Mozgalom) – у перекладі Молодіжний Рух Шістдесят чотири Комітати — це національний радикальний молодіжний рух, заснований 21 квітня 2001 року в м. Сегед (Угорщина). Засновник організації Ласло Тороцкаі (Toroczkai Laszlo). Вже на першій прес-конференції організації, що була проведена 16 травня 2001 року, було представлено розроблене членами руху дослідження під назвою «Нове тисячоліття — Новий мирний договір». Документ відображав мету організації: перегляд Тріанонського мирного договору.
Назву організація отримала від 64 комітатів Угорщини (без Хорватії), які входили до складу Угорщини до підписання Тріанонського мирного договору. З перших днів своєї діяльності вони брали участь в акціях інших правих націоналістичних організацій, зокрема Угорського Ревізійного Руху (Magyar Revizios Mozgalom) та партії «Йоббік». Організація поширювала свою діяльність в середовищі угорської молоді за межами Угорщини, проводила всеугорські молодіжні зустрічі. Вже 17-19 серпня 2001 року провели І Всеугорський Національний молодіжний зліт, в якому взяла участь і молодь м. Берегова.
Рухом керує президія з 11 членів. Головою організації обрано її засновника Ласло Тороцкаі, почесним головою – Оскара Мауера,заступника голови Угорців Південного краю (Сербія).
Серед останніх акцій, що проводилися організацією і мають відношення до Закарпаття, була акція підтримки бойкоту продукції ROSHEN. Про підтримку бойкоту оголосили 7 квітня, а 25 квітня поширили заклик підтримати бойкот – через те, що купівлею продукції ROSHEN покупці підтримують винищення угорців Закарпаття. Одночасно запропонували свій метод поширення протесту, а саме – пропонувалося роздрукувати матриці з текстом- закликом до бойкоту і клеїти їх на продукцію ROSHEN в магазинах. Фотографії про ці дії вони розмістили на своєму сайті.
Ряд угорських інтернет-видань, а саме www.stop.hu, www.hirado.hu, www.alfahir.hu, обговорювали повідомлення про те, що 23 квітня українська збройна організація «Карпатська Січ» на своїй сторінці у Facebook виступила з погрозами в бік закарпатських активістів організацій «Йоббік» та HVIM, обіцяючи при необхідності розправитися з ними силою, ліквідувати їх.
На згадане повідомлення відреагували представники партії «Йоббік», зокрема заступник фракції «Йоббік», заступник голови парламентського комітету з зовнішніх справ Мартон Дендєші (Gyöngyösi Márton), a також депутат парламенту, член парламентського комітету з питань національної безпеки Адам Маркоці (Markóczi Ádám), він же прес-секретар партії. Вони опублікували заяву під назвою «Нехай угорські власті захистять громадян Угорщини». В заяві говорилося, що активісти «Йоббік» та HVIM, що проживають на Закарпатті, захищаючи угорсько-русинські автономні прагнення, ніколи не вдавалися до незаконних методів. «Йоббік» ініціює скликання спільного засідання парламентського комітету з питань зовнішніх справ та комітету з питань національної безпеки з метою розвідати, що планують зробити угорський уряд та компетентні органи, дипломати в інтересах захисту громадян Угорщини», – говорилося в заяві, а також наголошувалося, що «Йоббік» та HVIM не дозволять, щоб їх усунули з дороги такими агресивними погрозами. І надалі, наша рішуча мета – забезпечення безпеки угорців і допомогти їм жити на своїй рідній землі», – писали автори заяви.
Джерело: http://zakarpattya.net.ua/