НПН / Into АТО / Підготовка заради перемог (Фоторепортаж)

Підготовка заради перемог (Фоторепортаж)

На землі, на воді і в повітрі: маневри в районі ООС
#ООС #маневри #Сирський #авіація #атака

Рев турбін, тонни пилюки, хмари диму. Атака танкового батальйону, який іде розгорнутим строєм, – це велично. Атака танкового батальйону, готового стерти все на своєму шляху, – це страшно. Атака танкового батальйону – це видовище, яке не залишить байдужим нікого. 40-тонні машини широкою лінією наближаються швидко і невідворотно. Дрижить земля. Мерехтить гаряче повітря. І саме в цей момент, «до повного щастя» об’єкта атаки, повітря розсікає у прицільному піке пара штурмовиків-бомбардувальників. Це не кадри з фільму про кінець світу. Хоча дуже схоже, як мінімум, на його репетицію.

Про це «НПН» стало відомо на сторінці «Стилет» у Facebook.

В районі Операції об’єднаних сил провели масштабні маневри. Сценарій – абсолютно життєвий. Ворог порушує перемир’я, обстановка стає критичною, і необхідно терміново задіювати резерв – важке озброєння й техніку, які, відповідно до Мінських домовленостей, знаходяться у місцях відведення.

Маневри тривали три доби. Офіцери штабу висунулися в умовлені місця зі спеціальною технікою. Військові одразу налагодили зв’язок, розгорнули та замаскували пункти прихованого управління. Зробили це настільки майстерно, що наша група журналістів, маючи завдання зняти етап планування бойових дій і досить детальні інструкції щодо маршруту, далеко не одразу змогла знайти респондентів. Попри те, що мозковий центр майбутніх бойових дій знаходився у, м’яко кажучи, віддаленому від цивілізації місці, зв’язківці дуже швидко налагодили обмін інформацією. Зокрема – графічною та відеофайлами.

Ми так до кінця і не були впевнені, що рухаємося в правильному напрямку, поки, наче з-під землі, перед всюдиходом не виріс наряд-секрет. Після перевірки підрозділ охорони показав нам дорогу. У розгорнутому на базі спеціального автомобіля операційному залі монітори уже показували основні дані про умовного противника та поточні новини…

Не менш динамічно та ефективно діяли бойові частини. В зовсім інших географічних локаціях вони пройшли нічний багатокілометровий марш на штатній важкій техніці і замаскувалися в очікуванні подальших завдань. Втім, відсиплятися хлопцям і дівчатам не довелося. Адже їм теж необхідно було розгорнути зв’язок, налагодити розвідку й бойове забезпечення. Адже будь-який військовий підрозділ, виконуючи завдання вищого органу управління та діючи в координації з іншими складовими, у той же час є самостійною бойовою одиницею, здатною забезпечити свою автономну життєдіяльність і безпеку особового складу. В районі військових дій, навіть якщо мова йде про умовний тил, усі ці навчальні питання відпрацьовуються по-бойовому. У будь-який момент від старанності і передбачливості кожного може залежати життя – і своє, і побратимів.

Завдання штабу не менш складне. Шахова партія особливого характеру, у якій передбачити все, здається, неможливо. Задача з багатьма невідомими: на підставі розвідданих розрахувати, де знаходиться ворог і куди він може переміститися. Перехитрити та обманути противника, змусити силою прямувати в район, де він не зможе ефективно прийняти бій. Спрямувати свої підрозділи туди, де їх не чекатимуть. Надати хлопцям можливість розгромити візаві з мінімальними втратами.

Однак пересічена місцевість – не шахова дошка. Щоби бойові машини та люди змогли досягнути кінцевого пункту призначення, необхідно передбачити заздалегідь, які спеціалісти, засоби і техніка в яких місцях і в який час повинні знаходитися.

І ось, на третю добу безперервного руху та важкої праці воїнів, навчання підійшли до своєї кульмінації. Складний військовий організм працював, як годинник. Літаки й гелікоптери вийшли на злітні смуги та площадки. Танковий батальйон – на свої вихідні позиції. Інженерні підрозділи приготували техніку, щоби змінити, здавалося б, цілком стабільну реальність майбутнього поля бою.

Умовний противник окопався над водоймою на крутому березі-обриві. Штурмувати такий – даремна смерть людей і втрата техніки. Легка авіація, цілком реальна, «вступила в гру» першою. У справжньому бою її підтримала б ще й артилерія.

Важкі спеціальні повнопривідні вантажівки-всюдиходи у високому темпі під’їжджають до вивченого розвідкою пологого схилу берега. З кузова злітають та розкладаються просто у воді елементи порома та маневрові буксири-човни. Техніка невибаглива і працює безвідмовно. Навіть під час артилерійської обробки та відволікаючих ударів з повітря спостерігачі умовного противника можуть помітити таку активність. Військові понтонери формують просто на воді гігантський пліт, здатний прийняти на себе сотні тонн бронетехніки, човни готуються до процесу буксирування, а інші спеціальні машини формують димову завісу. Взвод за взводом, танковий батальйон опиняється спочатку на поромі, а згодом – на протилежному березі. Переправа – складний і небезпечний етап, однак димом затягує практично всю водойму, тож прицілитися по підрозділах, які переправляються, чи навіть просто побачити їх – нереально.

Понтонери розуміють, наскільки важливо зробити свою справу швидко, а тому діють максимально чітко і злагоджено. Однак ворог передбачив можливий шлях маневру й відходу. Якщо з фронту у нього обрив та водойма, ідеальні для фортифікаційних укріплень, то з тилу – рівнина, поле, лісосмуги – чудова можливість відходити і маневрувати. Передбачаючи оточення з флангів і вірогідність удару з тилу для позицій, розміщених вздовж берега, противник готується відійти на другий оборонний рубіж. Існує небезпека маневру із зустрічним фланговим обходом. Нікого не влаштовують дії «на удачу», тому настає час «сказати своє слово» гелікоптерам Мі-8 армійської авіації.

Їхнє завдання – не звичний ракетний удар чи доставка підрозділів спеціального призначення. Крадучись біля самої землі, ховаючись за кронами високих дерев та господарськими будівлями, вертольоти просто з повітря здійснюють постановку мінних загороджень. Тепер напрямок руху для виходу з-під удару й агресивних дій у відповідь перекритий. Там, де ще хвилину тому важка техніка могла спокійно рухатися, – протитанкові міни. Хочеш – утікай. Але тільки пішки…

Перелаштовувати оборону в таких умовах практично неможливо. Шлях маневру відрізаний. І саме в цей момент з диму виходять розгорнутим строєм танкові роти. Недалеко за ними ідуть бойові машини протиповітряної оборони. Маневренна важка броня уже розгорнута в атакуючий стрій і вже рухається в лівий фланг противника. За таких умов можна або здаватися, або молитися. Найдорожчий ресурс – час – противником втрачено.

Ворог вдається до останньої своєї можливості – ввести в дію резерв та перегрупувати лівий фланг для зустрічного удару. Але і така його можливість передбачена заздалегідь – «в гру вступають» штурмовики Су-25.

Усвідомити, що це лише навчання, дозволяє тільки відсутність вибухів та стрільби важких калібрів. Усе інше – по-дорослому. Синці під очима після недоспаних ночей у стратегів пунктів управління, накази по кабелях та радіочастотах зв’язку – нервах складної нервової системи гігантського організму, втомлені але задоволені після трьохдобового маршу танкісти, рішучі і швидкі понтонери. Пілотам доводиться іти по приладах, тому що димова завіса також справжня. Атаку на умовного противника імітує цілком реальна бойова техніка і живі люди. Добре організовані, а головне – об’єднані єдиним бажанням та єдиною метою.

У мирний час військові не дуже люблять навчання. Адже це, в першу чергу, важка робота. І фізична, і розумова. Некомфортні польові умови протягом тривалого часу, високі навантаження, жорстка оцінка практичних дій. З іншого боку, для людей, які обрали своєю професією захист держави під час війни, зусилля, витрачені на те, щоби стати сильнішими, більш професійними і, зрештою, перемогти, – безумовно варті результату. Тож не дивно, що воїни старалися і продемонстрували високий клас.

У військовий час, особливо – в районі бойових дій, воїни люблять навчання. Адже це ще й азарт, професійний виклик, можливість випробувати себе і побачити у справі побратимів. Так, можливо, це недешево. І в питаннях бюджету, і стосовно людських зусиль. Але життя наших захисників безцінне. А що тренується, – те й розвивається.

Відповідаючи на запитання журналістів, Командувач об’єднаних сил генерал-лейтенант Олександр Сирський, який стежив за ходом маневрів на місці, зокрема, відзначив підрозділ понтонерів. Вони організували поромну переправу майже утричі швидше, аніж передбачають існуючі часові нормативи. І, що найважливіше, – жодного разу не порушили при цьому заходів безпеки.

– Це так Об’єднані сили використовують перемир’я? – запитав один із журналістів під час короткої пресконференції просто на полігоні.

– Саме так. Ми повинні бути готові до будь-яких дій ворога і, поки обстановка дає час, зробити усе, щоби мати можливість, якщо доведеться, – захищати Україну, виконувати завдання, максимально, наскільки це можливо, зберегти життя воїнів, – наголосив Олександр Сирський.

Наша знімальна група рушила у зворотну дорогу. Хлопцям із танкового батальйону та інших підрозділів необхідно було ще довести свої бойові машини до пункту постійного базування. Понтонерам – згорнути і завантажити на колісну техніку елементи поромної переправи. Однак, попри втому, якої просто не могло не бути на третій добі маневрів, ми не побачили в очах наших захисників того, що могло б видати інтенсивні навантаження цих днів. Навпаки, азартний блиск в очах промовисто свідчив: воїни, якщо доведеться, так само, як і на навчаннях, зітруть у прах реального противника в реальному бою. Адже це саме ті, хто поверне мирне небо українському Донбасу і синьо-жовті прапори над Кримом.

Володимир Патола
Стилет Спецкор
Фото автора