НПН / Новини / Томіленко стоїть за спробами дерибану майна НСЖУ?

Томіленко стоїть за спробами дерибану майна НСЖУ?

Фундаментом колишніх радянських творчих спілок є майно і традиції. Традиції добрі і погані, а от майно – завжди у престижному місці, наголошує у своєму розслідуванні видання “Єврорепортер”. Спілці журналістів після розпаду Cоюзу дістався лише будинок в центрі Києва. В 1993 році за рішенням суду було визнано право власності на цей будинок за Спілкою журналістів України (СЖУ), яка згодом отримала статус національної.

Будинок старий – пережив кілька революцій і війн – але на Хрещатику, загальною площею більше 1100 квадратних метрів, 630 з яких здається Спілкою в оренду. Приміщення на 1 поверсі за 1000 грн за квадратний метр за місяць (плюс ПДВ, комунальні витрати, податок на землю), 250 грн за квадратний метр на 2 і 3 поверхах і 450грн за квадратний метр для «Приватбанку». Загалом це більше 4 мільйонів грн за рік!

Саме ця будівля та кошти отримані від оренди є ласим шматком пирога, який не дає спокою новообраному очільнику Спілки Сергію Томіленку. За аскетичним, на перший погляд, життям керівника Національної спілки журналістів України (НСЖУ) прослідковуються туристичні подорожі в екзотичні країни, оплата ескорту з числа місцевих привабливих чоловіків (можна прочитати тут http://rupor.pp.ua/novosti/2017/04/19/pidor.html), дорогі аксесуари та ін.

Кошти від здачі приміщень в оренду дозволяють Спілці проводити свою діяльність на постійній основі, утримувати апарат, більша частина якого залучена для обслуговування орендарів, проводити засідання правління, з’їзди (наприклад, позаминулий з’їзд 2012 року обійшовся у 400 тисяч грн, а у 2017 році виявився ще більш коштовним), сплачувати відрядження голові та співробітникам апарату.

За діючим Статутом питання майна та коштів НСЖУ – це повноваження правління. Саме правління затверджує кошторис на наступний рік і звіт за минулий, правління ж приймає рішення про відчуження майна Спілки.

Так, саме правління давало дозвіл першому секретарю Спілки Томіленку продати автомобіль, який перебував на балансі НСЖУ – “Опель Вектра” (2006 р.) та акції Товариства з обмеженої відповідальності “Українське незалежне інформаційне агентство новин” (УНІАН). І те, і те мали би продати по 200 тисяч грн, а на отримані 400 тисяч грн, придбати нове авто.

З’ясувалося, що автомобіль було продано у лютому 2016 р., а оформлено продаж складом правління лише 4 листопада 2016 р. (одразу після “призначення” Томіленком себе виконуючим обов’язки голови) за… 12 тисяч грн, при ринковій вартості машини від 210 тисяч грн! Акції було продано за номінальною вартістю – 20 грн (за всі!). Таким чином, замість нової машини за 400 тисяч, Спілка отримала аж 12 тис. 20 грн, і звісно ж ніякої машини придбано не було.

Але, якби формально не підходило правління до голосування за майно та кошти, тепер і це не влаштовує Томіленка: розроблені ним (з найнятими за рахунок Спілки юристами) зміни до Статуту НСЖУ та прийняті на з’їзді, передбачають одноособові рішення голови щодо продажу майна, зокрема нерухомого і земельних ділянок. Іншого нерухомого майна, окрім названого будинку на Хрещатику і земельної ділянки під ним, у Спілки немає. Тож обласні організації зробили єдине можливий висновок – йдеться саме про продаж будинку.

Такі плани трійця “Наливайко – Томіленко – Устюжин” намагалися реалізувати з 2012 року – це було очевидно, адже одразу після з’їзду 2012 р. та смерті Ігоря Лубченка (голови НСЖУ з 1997 по 2012 рр.) першою вимогою до головного юрисконсульта НСЖУ Т.Котюжинської (з 2005 р.) було віддати їм документи на будинок.

Потім були спроби звільнити її і головного бухгалтера рішенням Секретаріату за те, що не віддають документи на будинок. Потім були спроби отримати дозвіл Правління на передачу будинку під заставу для отримання кредиту на інформаційне і кадрове агентство Спілки, потім на передачу будинку до статутного фонду новоствореного підприємства НСЖУ.

Але правління завжди було насторожі – нехай все буде, як є, бо ця традиція показала себе добре – попередній голова Ігор Лубченко відкинув не одну “привабливу” пропозицію продати, обміняти будинок і жодної копійки ані від оренди, ані від якихось інших маніпуляцій з будинком до рук Ігоря Федоровича не “прилипло”.

“Ты представляешь, он реально бессребренник?!”, – ділився своїм здивуванням від такої позиції Лубченка один з “ділків” під час з’їзду 2012 року. В новій редакції Статуту можливість продажу будинку вже не приховується. Як саме це буде завуальовано – під договір позики, кредит, чи ремонт після якого впадуть внутрішні дерев’яні перекриття будинку – час покаже. Вартість будинку близько 4 мільйонів доларів. Якщо будинок буде продано, то, можна сказати, що цей з’їзд стане останнім в історії НСЖУ.
Наприкінці, постає іще одне питання: “В чому порушення?”. Відповідь – у несплаті податків! Адже різна ціна означає різні суми ПДВ і, власне, податок на прибуток? Чому для різних орендарів різні умови?

Чому про недоотримані Спілкою кошти мовчить ревізійна комісія НСЖУ? Можливо ці “недоотримані кошти” насправді “отримані”, але напряму керівництвом Спілки?

На ці питання може дати відповідь тільки комплексна перевірка фінансово-господарської діяльності НСЖУ та Держкомтелерадіо! Востаннє така перевірка держорганами проводилась у далекому 2011 році…

Шановні спілчани! Занадто багато “чому” у діяльності Сергія Томіленка. Нарешті пора йому на ці “чому” відповісти!